Натхненні красою нашого краю

(Кілька рядків про літературну Харківщину)

Ми пишаємося тим, що саме стежками Харківщини ходив філософ-мандрівник Григорій Сковорода (1722-1794). Саме тут він створив збірку байок і назвав її "Байки Харьковскія".

З ім'ям Григорія Квітки-Основ'яненка (1778-1843) - батька української прози, пов'язаний вихід першого журналу в Україні та становлення українського театру.

Відомий український байкар Петро Гулак-Артемовський (1790-1865) опікувався не тільки літературними проблемами, він був ректором нашого університету.

Марко Кропивницький (1840-1910) - один з засновників українського театру, в Харкові писав свої п'єси, виступав тут з театральною трупою, тут і похований.

Особливо багато видатних літературних імен зібралось у Харкові, коли він був столицею України (1919-1934). Тоді для творчої інтелігенції був збудований кооперативний будинок "Слово" за адресою: вул. Культури, 9. Саме в ньому жили і живуть літератори. Його стіни пам'ятають чорних "воронків", що забирали його жителів в тюрми та на заслання. Тоді безневинно загинули видатні таланти: М.Хвильовий, М.Еллан-Блакитний, Л.Курбас, М.Куліш, В.Підмогильний та багато інших.

З Харковом пов'язане життя таких видатних літераторів, як Олександр Довженко, Остап Вишня, Микола Бажан, Олесь Гончар, Володимир Добровольський, Борис Чичибабін, Роберт Третьяков, Ростислав Мельників та ін.

Ігор Муратов (1912-1973) - представник воєнного літературного покоління, що зазнав в повній мірі відчай воєнних поразок і біль фашистського полону. Але, незважаючи на це, в своїх поезіях втілював одвічне прагнення людини завжди сподіватись на краще та радіти життю.

Дуби старіють непомітно,

Не те, що ясени тендітні,

Або нервовії берізки,

Чи верби - вічні песимістки.

Дуби всихають. Та й тоді ще

Прощальні пагінці все вище

Пускають: хай далеко видно,

Як зеленіють верховітно.

Дуби вмирають. Та й по смерті

Коріння їхнє розпростерте

За рідну землю пні тримає,

Немов і смерті в них немає.

Анатолій Перерва (1949-2018) - представник повоєнного покоління харківських поетів, прекрасний лірик, чудовий гуморист, брав активну участь у відкритті та становленні Літературного музею у Харкові.

В мільйоннім місті є давно метро,

І хмарочоси, і гримить естрада...

Мені ж тривожить душу, гріє кров

Ця назва світла й приязна - Левада.

Десь тут, де під асфальтами - земля,

Де станція із назвою такою,

Росла верба, і вабило здаля

Озерце, оповите осокою.

Левадонько! Хоча тебе й нема,

Від тебе назва нам зосталась гарна.

Вона і не сліпа, і не німа,

А значить, для нащадків - теж не марна.

А ми прийшли не з безміру небес -

Нас народила Україна-мати.

Чому ж нам сором матір і себе

Своїми іменами називати!

Ніна Супруненко (нар. 1953) - наша сучасниця. ЇЇ творчість навчає поетичному баченню світу, духовному зростанню, а в поезіях щемно звучить любов до рідної землі, до отчого дому.

Народилося слово - не легко, а в муках,

І його, не вагаючись, вам віддаю,

В ньому суму не менше, аніж у розлуках,

В ньому вилила щиро я тугу свою.

В ньому вітер, що пахне волошками й житом,

В ньому - сонце без меж, тепле й щедре для всіх,

І бажання нестерпно-болючеє - жити!

В ньому радість і сум, в ньому сльози і сміх...

Народилося слово непросто, нелегко,

Я йому щирість серця свого віддала,

Щоб крилатим було і летіло далеко,

Щоб і музика в ньому, і пісня цвіла!